ДНДЕКЦ - Iсторiя


	ДНДЕКЦ МВС України - 11 років

Криміналістика та судова експертиза, що виникли більш як сто років тому із потреб судово-слідчої практики, а також експертні криміналістичні установи у своєму розвитку завжди були пов'язані з діяльністю органів правопорядку і орієнтовані на боротьбу зі злочинністю, в першу чергу, експертне забезпечення процесу профілактики, розкриття та розслідування злочинів. Поштовхом для виникнення криміналістичної науки стала поява у XIX столітті в Німеччині, Франції, Англії, США, інших країнах нового для того часу феномену - організованої злочинності - та нездатність каральних органів протистояти їй. Таким чином, життя саме створило соціальний заказ на систему, яка б об'єднала зусилля правоохоронних органів і науки з метою дати відсіч злочинності нового зразка.

Розробка та систематизація засобів і методів збору доказів, організації і планування розслідування пов'язані з ім'ям австрійця за походженням, викладача університету у Чернівцях Ганса Гросса. Саме його "Керівництво для судових слідчих, чинів жандармерії і поліції" (1892 рік) стало основою методики розкриття та розслідування ряду тяжких злочинів. До речі, вперше введений ним у користування наприкінці XIX століття термін "криміналістика" (від лат. crimen - злочин) змінив не менш популярні на той час терміни "поліцейська техніка", наукова поліція" тощо, в яких теж доволі зрозуміло визначалася суть призначення криміналістичних знань. "Криминалистика, - писав Гросс у третьому виданні свого посібника, який мав назву "Руководство для судебных следователей как система криминалистики", - по своей природе начинается лишь там, где уголовное право, также по своей природе, прекращает свою работу; материальное уголовное право имеет своим предметом изучение преступного деяния и наказания, формальное уголовное право (процесс) заключает в себя правила применения материального права. Но каким именно способом совершаются преступления? Как исследовать эти способы и раскрыть их, каковы были мотивы в совершении такового, какие имелись в виду цели? Обо всем этом нам не говорят ни уголовное право, ни процесс. Это предмет криминалистики".

Першими експертними криміналістичними установами вважаються бюро ідентифікації, що створювалися при поліцейських префектурах ряду столичних міст Європи, а пізніше - поліцейські лабораторії. Скажімо, дактилоскопічний метод ідентифікації людини у криміналістиці бере свій початок ще у 1896-1897 роках, коли він був введений у кримінально-розшукових закладах Аргентини, Британської Індії, Бразилії, Чилі, Німеччини та інших країн. До речі, в Києві, першим у Російській імперії, в січні 1904 року саме при розшуковому відділенні Київської міської поліції був створений дактилоскопічний відділ, що забезпечував реєстрацію злочинців та проведення дактилоскопічних досліджень.

Балістичні і трасологічні експертизи та дослідження своїм походженням теж напряму пов'язані з діяльністю органів правопорядку. У 1835 році в Лондоні поліцейськими під час розслідування вбивства, яке було вчинено із застосуванням вогнепальної зброї, з трупу було вилучено свинцеву кулю. Під час розслідування злочину полісмени виявили при проведенні обшуку в помешканні одного з підозрюваних форму для виготовлення свинцевих куль, що дозволило довести їх тотожність та розкрити злочин.

Історія криміналістики та судової експертизи радянського періоду починалася зі спаду у цій сфері діяльності: після жовтневого перевороту були ліквідовані поліцейські кримінально-реєстраційні заклади, припинили діяльність кабінети судової експертизи.

Відродження, а вірніше сказати, створення експертної, або, як її тоді називали, науково-технічної служби в органах внутрішніх справ України припадає на 1923 рік. У цьому році в Головному управлінні міліції республіки з метою експертного та техніко-криміналістичного забезпечення потреб оперативних служб у розслідуванні та розкритті злочинів був створений науково-технічний кабінет.

Взагалі криміналістика і судова експертиза у своєму розвитку пройшли декілька історичних етапів, і не завжди це був рух уперед. Слід сказати, що майже до кінця 40-х років минулого століття продовжувалися дискусії щодо визнання чи невизнання криміналістики в якості самостійної науки. В результаті ця наука довела свою самостійність і подальший її розвиток лише зміцнював практичну значимість криміналістики в системі юридичних наук.

Кількісний і якісний стрибок у розробці теоретичних проблем криміналістики, створенні методик криміналістичної експертизи, розвитку та укріпленні установ криміналістичної експертизи і впровадженні криміналістичної техніки в практичну діяльність слідчих та судових органів відбувся у післявоєнний час. Тоді у більшості радянських республік функціонували лише експертні установи міліції (в Україні співіснували експертні установи МВС та Мінюсту). Велика завантаженість міліцейських експертних підрозділів, внаслідок чого вони не мали можливості виконувати криміналістичні експертизи для слідчих прокуратури і судів, і це сприяло повсюдному створенню експертних підрозділів по типу українських і у відомстві Міністерства юстиції.

Сучасний етап історії експертної служби України бере свій початок у 1945 році, коли при оперативному відділі Управління міліції МВС УРСР було створене науково-технічне відділення, яке очолив Коротич С.І.

З роками організаційна побудова експертно-криміналістичних підрозділів змінювалася. У 1948 році був створений самостійний Науково-технічний відділ Управління міліції МВС УРСР, до складу якого увійшли перші випускники факультету експертів-криміналістів Вищої офіцерської школи СРСР, розташованої у м. Черкизовому Московської області РФ (Мурзін З.І., Сукало О.І., Пичко К.С., Гужев С.М. - у НТВ УМ МВС України; Білокур П. - у НТВ УМ у Львівській області; Чабанов В.Т. - у НТВ УМ у Вінницькій області; Шульга М.М. - в НТВ УМ в Миколаївській області). Керівником зазначеного відділу призначений полковник міліції Скрипченко І.К.. До 1970 року Науково-технічний відділ Управління міліції МВС УРСР очолювали полковник міліції Горидько А.А. (1956-1961 р.р.) та полковник міліції Мурзін З.І. (1961-1969 р.р.).

З 1970 року Науково-технічний відділ, який на той час очолював полковник внутрішньої служби Малишев В. М., перебував у складі створеного Оперативно-технічного управління МВС УРСР.

У листопаді 1981 року зі складу ОТУ вийшли і стали самостійними окремі підрозділи, в тому числі і експертний. На його основі було створене Експертно-криміналістичне управління з відповідними підрозділами в територіальних органах. На той час керівниками ЕКУ були полковник міліції Антонов В.С. (1983-1993 р.р.) та полковник міліції Безребрий В.С. (1993-1997 р.р.).

Крім того, у 1992 році був створений Центр криміналістичних досліджень МВС України. Це був суто практичний підрозділ, у складі якого функціонували відділи: дослідження грошей та документів; балістичних, дактилоскопічних, фоноскопічних, фізико-хімічних, наркотичних, біологічних досліджень. З 1997 року Центр знаходився у підпорядкуванні Експертно-криміналістичного управління, яке очолив генерал-майор міліції Іван Прокопович Красюк.

Починаючи з 1995 року, до структури ЕКУ МВС України увійшла створена вибухотехнічна служба, що складалася з двох відділів: оперативного пошуку та знешкодження; дослідження вибухових пристроїв та речовин.

У процесі реалізації концепції реформування системи ОВС Постановами Кабінету Міністрів України від 06.05.1998 р. № 617 створено Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, який об'єднав Експертно-криміналістичне управління, Центр криміналістичних досліджень та Вибухотехнічну службу, і від 20.06.2000 р. № 988 - експертну службу МВС України.

Коротич С.I.